Правові аспекти адвокатського запиту та притягнення до відповідальності

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат має право збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази; запитувати, отримувати і вилучати речі, документи тощо, ознайомлюватися з ними; опитувати осіб, у разі їхньої згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону відмова у наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 212-3 КУпАП порушенням права на інформацію та права на звернення є: неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Більш детально про адвокатський запит та притягнення до адміністративної відповідальності викладено у «Рекомендаціях щодо підготовки адвокатських запитів та складання протоколів про адміністративні правопорушення», підготованих Радою адвокатів Дніпропетровської області.

До Ради адвокатів Дніпропетровської області щороку надходить близько 80 заяв від адвокатів з проханням скласти адміністративний протокол відносно посадових осіб, які неправомірно відмовили у наданні інформації, несвоєчасно або неповно надали інформацію на адвокатський запит.

Рада адвокатів регіону відповідно до приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КУпАП, Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення, затв. Рішенням Ради адвокатів України від 19.11.2013 № 238, розглядає заяви адвокатів та при наявності правових підстав складає адміністративні протоколи, які направляються для розгляду по суті до відповідного суду.

Нижче наводимо судову практику притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності:

03 вересня 2019 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області у справі № 173/1610/19 прийнято постанову про звільнення Особи-1 на підставі ст.22 КпАП України від адміністративної відповідальності за ч.5 ст.212-3 КпАП України та оголошення їй усного зауваження (заява адвоката Б.К.В.)

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 22 листопада 2019 року у справі № 199/8282/19 прийнято постанову про притягнення Особи-1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 212-3 КУпАП (заява адвоката П.О.М.)

28 травня 2019 року у справі № 201/1460/19 Дніпровським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу адвоката Ш.Д.В., скасовано постанову судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 року про закриття провадження відносно заступника начальника Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області та прийнято нову постанову, якою визнано Особу_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

У судовому рішенні зазначено, що під час закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, всупереч ст. 280 КУпАП, районний суд не встановив наявності або відсутності вини особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що існує негативна судова практика, коли судами ухвалюються рішення про відмову у притягненні до адміністративної відповідальності посадової особи на підставі того, що адвокату правомірно відмовлено у наданні інформації, оскільки затребувана конфіденційна інформація, персональні дані про фізичну особу тощо. (ч.1 ст. 11, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

З метою подолання цієї негативної судової практики рекомендуємо в адвокатському запиті зазначати для чого саме затребується інформація та/або документи, у заявах про притягнення до адміністративної відповідальності більш конкретно зазначати, чому неправомірно відмовлено в наданні інформації або чому затребувана інформація не відноситься до конфіденційної інформації, персональних даних про фізичну особу тощо, та використовувати відповідну практику Верховного Суду.

29 листопада 2019 р. у справі № 807/178/18, провадження № К/9901/60758/18, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову про відмову у задоволенні касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, яким зобов’язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати адвокату П. Г. В. інформацію відповідно до адвокатського запиту від 19.01.2018 року, постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

В постанові Верховного Суду зазначено наступне:

«Запитувана адвокатом інформація та документ, щодо отримання паспорту третьої особи створена суб’єктом владних повноважень і на виконання його владних повноважень, а отже є такою, що відноситься до публічної. Адвокат просив надати документ із заретушованими персональними даними особи.

Відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право на цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини, відповідно до положень частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Запитувана інформація є інформацією, що містить персональні дані фізичної особи, проте, з огляду на мету її надання та обсяг не може завдати істотної шкоди інтересам цієї особи

В іншій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2019 р. у справі № 1240/2978/18, (провадження № К/9901/12347/19) зазначено наступне:

«Разом з тим, за приписами частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню у доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, враховуючи те, що в запитуваній адвокатом К. С. В. інформації містяться конфіденційні дані про фізичних осіб, відповідач повинен був надати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучено відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону.

Тобто, відповідач мав право обмежити доступ до тієї частини інформації, яка є конфіденційною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 727/358/16-а».

Щодо адвокатських запитів, які стосуються кримінальних проваджень:

8 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, провадження № 11-827апп19, Великою Палатою Верховного Суду розглянуто касаційну скаргу Генеральної Прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року за позовом П.Є.М. до ГПУ про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду адвокатських запитів про надання інформації адвоката П.Є.М. від 12 березня 2018 року № 1203/1, від 02 квітня 2018 року № 0204/1 в інтересах ОСОБА_2 та зобов’язання ГПУ надати запитувану інформацію.

В судовому рішенні зазначено, що інформація затребувана адвокатом відносно кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР, не відноситься до таємниці досудового розслідування.

Інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

В ухвалі Вищого адміністративного суду, від 25.06.2015, справа № К/800/17139/15, Вищий адміністративний суд України (Судові прецеденти) зазначено наступне:

Водночас, рішення органу місцевого самоврядування є публічними актами, незалежно від того чи прийняті такі відносно однієї особи, чи міської громади в цілому, оскільки вони прямо чи побічно впливають на інтереси усієї громади міста, й такі рішення не можна вважати відомостями про особу, оскільки вони є публічними документами з огляду на публічність їх прийняття.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, ані Закон № 2939, ані Закон № 2657 не встановлюють обмежень щодо надання запитуваної позивачем інформації – копії витягу з рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради від 23.08.2012 р. “Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд для ведення садівництва”, згідно з п. п. 12 – 12.2 якого ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, а відмова надати таку інформацію порушує право позивача та його довірительниці на доступ до інформації та положення ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

 

Матеріал підготував
Секретар Ради адвокатів Дніпропетровської області Якименко Є. П.